Мона Ліза, полотно Леонардо да Вінчі, створене ним майже 500 років назад, до цього часу полонить своєю незвичайністю: посмішка жінки не статична, вона здається живою. Чому створюється таке враження?
В різні часи пропонувались різні пояснення: тут і вагінтність натурщиці і її захворювання на астму і навіть неправильний прикус. Але, напевно, ближче до всіх наблизилась до розгадки Маргарет Лівінгстон, нейробіологі з Гарвардського університету.
За її словами, жива усмішка, є не що іншим, як результат оптичної ілюзії, яку створює мозок людини через особливості будови зорових рецепторів. У звіті, опублікованим нею в журналі "Science", Маргарет розказує про проведеним нею експеримент. За допомогою спеціальнорї програми з оцифрованого зображення картини були вилучеені всі нечіткі деталі і тіні, після чого усмішка пропала. Але, як тільки вона відновила частину розмитостей, як усмішка з'явилась знову. За словами Маргарет такі особливості сприйняття людиною зовнішього світу: за чіткі деталі відповідають одні ділянки ока, а за рух, тіні і бліки - інші. Леонардо да Вінчі задіяв одразу обидві області, що і дозволило йому створити ефект руху - особливо помітний при розслабленому, роззосередженому погляді на картину, коли активується друга група рецепторів.
Автор: Самюаль Толанскі
Мона Ліза, полотно Леонардо да Вінчі, створене ним майже 500 років назад, до цього часу полонить своєю незвичайністю: посмішка жінки не статична, вона здається живою. Чому створюється таке враження?
В різні часи пропонувались різні пояснення: тут і вагінтність натурщиці і її захворювання на астму і навіть неправильний прикус. Але, напевно, ближче до всіх наблизилась до розгадки Маргарет Лівінгстон, нейробіологі з Гарвардського університету.
За її словами, жива усмішка, є не що іншим, як результат оптичної ілюзії, яку створює мозок людини через особливості будови зорових рецепторів. У звіті, опублікованим нею в журналі "Science", Маргарет розказує про проведеним нею експеримент. За допомогою спеціальнорї програми з оцифрованого зображення картини були вилучеені всі нечіткі деталі і тіні, після чого усмішка пропала. Але, як тільки вона відновила частину розмитостей, як усмішка з'явилась знову. За словами Маргарет такі особливості сприйняття людиною зовнішього світу: за чіткі деталі відповідають одні ділянки ока, а за рух, тіні і бліки - інші. Леонардо да Вінчі задіяв одразу обидві області, що і дозволило йому створити ефект руху - особливо помітний при розслабленому, роззосередженому погляді на картину, коли активується друга група рецепторів.
Автор: Самюаль Толанскі