Пульсар

Пульсар

Джуліан Бівер працює 81

Джуліан Бівер працює 81

Рисунки на асфальті 14

Рисунки на асфальті 14

Felice Varini - 57

Felice Varini - 57

Головна
27.05.2017

Орхідея
Орхідея "Голуб"
Черепи
Черепи
Орхідея-качечка
Орхідея-качечка
Орхідея-тигр
Орхідея-тигр
Веселий інопланетянин
Веселий інопланетянин

Вы хотите заказать молескины, выбирайте на сайте. . Приобрести стол холодильный Cимферополь выгодно в М-Кухне
Імпарт Надрукувати
28.11.2008
Самостійним напрямком в опарті є так званий імп-арт (imp-art), що використовує для досягнення оптичних ілюзій особливості відображення тривимірних об'єктів на площині. Тут ми бачимо зображення об'єктів, що не існують у просторі – елементи зображення тривимірного об'єкта розташовані у взаємозв'язку, що перешкоджає їхньому однозначному сприйняттю. Подібні неможливі фігури прекрасно демонструють особливості нашого сприйняття простору, адже будь-яка картина в сутності являє собою набір ліній і колірних плям, розташованих на площині! Від художника потрібне певна майстерність, щоб переконати глядача в наявності обсягу, перспективи, створити ілюзію простору у своєму добутку. "Малювати – значить обманювати" – ці слова М.К.Ешера мають глибокий зміст. Неможливі фігури дають відчуття масштабів цього обману. "Батьком" неможливих фігур по праву вважається шведський художник Оскар Реутерствард. Хоча різні елементи неможливості в образотворчім мистецтві в одиничних екземплярах у зустрічалися й до Реутерсварда (у роботах Уільяма Хогарта, Пітера Брюегеля, Марселя Дюшампа), найбільшу частину роботи й досліджень у цій області зробив саме він. Крім всеосяжної класифікації неможливих фігур, ним були написані тисячі картин і ескізів.
Реутерсвард був одним із представників авангардистського напрямку в живописі – пуризм, у рамках якого використовувалися тільки чисті геометричні форми. Тому на більшості його робіт зображені геометрично точні фігури на білім тлі. Крім цього майже всі фігури представлені в ізометричній проекції. Першу неможливу фігуру Оскар Реутерсвард зобразив в 1934 році. Це був неможливий трикутник, складений з 9 однакових кубиків. В 80-х роках 20-го століття шведський уряд вирішив увічнити три картини художника на поштових марках, однієї з них став і неможливий трикутник.
Можливо, через надмірну аскетичність техніки малювання роботи Реутерстварда не отримали великої популярності. І не дивлячись на величезну зроблену ним роботу неможливі фігури стали відомими широкій публіці завдяки зовсім іншим людям. В 1954 році неможливий трикутник незалежно від Реутерсварда був повторно відкритий англійським математиком і фізиком Роджером Пенроузом. Він намалював трикутник у його звичному вигляді, додавши до нього ще ефект перспективи, що додало фігурі ще більш неможливий ефект. Хоча кожний з кутів неможливого трикутника окремо виглядає цілком нормально, але з'єднання їх усіх разом викликає ілюзію неможливості даної фігури в тривимірному просторі.
В 1958 році Роджер у співавторстві зі своїм батьком Лайонелом Пенроузом опублікував статтю про неможливі фігури в "Британському журналі психології". Публікація даної статті стала поворотною подією в історії неможливих фігур. Вона потрапила в руки відразу кільком людям, що почали використовувати неможливі фігури у своїй творчості. Серед них можна назвати М.К.Ешера і Жоса де Мея.
Більшу популярність неможливі фігури одержали після створення голландським художником М. К. Ешером трьох літографій – "Бельведер", "Водоcпад", і "Підйом і Спуск". Найбільше Ешер відомий своїми мозаїчними зображеннями. Але художник, захоплений математикою, не міг пропустити такої унікальної ідеї зображення неможливої реальності. Ідеї цих літографій дали поштовх до творчості багатьом художникам по усьому світу. Серед найбільш відомих варто згадати бельгійського художника Жоса де Мея, швейцарського Сандро дель Прете і угорського Іштвана Ороса. Крім цього до картин Ешера, що зображують неможливу реальність, можна віднести "Будинок сходів" і "Рисуючі руки".
Під впливом робіт Ешера, а також статті Пенроузів, бельгійський художник і дизайнер Жос де Мей змінив напрямок своєї художньої творчості на використання неможливих споруджень. До цього він візуалізував різні математичні закони, наприклад, послідовність Фібоначчі та ін. Точні до дрібних деталей і реалістичні як фотографії картини де Мея роблять неймовірний реалістичний ефект. В основному в картинах де Мея використаний ефект порушення перспективи, коли в різних частинах однієї й тієї ж картини різні об'єкти мають неоднакове розташування друг щодо друга. Головною темою його робіт є всілякі архітектурні спорудження, поміщені в традиційне фламандське оточення полів, пагорбів і рік. У його картинах часто можна зустріти персонажів з картин інших художників ( у тому числі й Ешера), а також майже на кожній його картині присутня зображення сови, яка для голландців носить подвійний зміст. З однієї сторони сова для голландців є символом теоретичних знань, а з іншого цим словом вони називають дурної людину.
Не менш відомим художником неможливих світів є швейцарський художник Сандро дель Пре. Особливої уваги заслуговують його роботи, у яких поєднано кілька видів на один той же об'єкт таким чином, що ці об'єднані види утворюють неможливий об'єкт. Найбільш відомі картини, виконані таким чином, називаються "Шахова дошка" і "Поїзд". До цих картин незастосовні терміни "верх", "низ", "право" або "ліве", тому що всі напрямки є рівноправними. Крім цього перу Сандро дель Пре належить картина, на якій зображено одна з деяких неможливих конструкцій, що не мають кутів, – "Космічні колеса".
Угорський художник Іштван Орос використовує неможливі фігури при оформленні плакатів і постеров, а також гравюр і ескізів. Серед його робіт зустрічається велика кількість картин з неможливими вікнами, а також є ціла серія картин з неможливими колонадами у вигляді різних альтанок, руїн античних храмів та ін.
Серед послідовників Ешера менш відомий сучасний американський художник Дж. Д. Хіллберрі. Ряд його робіт продовжують тему гравюри М.К. Ешера "Рисуючі руки". Герої його робіт як би виходять за межі графічного аркуша, намагаючись переробити самих себе. Одна з картин "Кошмар Ешера" являє собою на перший погляд знамениту картину "Рисуючі руки”, але, придивившись, спостерігач побачить різницю: в Ешера дві руки малюють один одного, а в Хіллберрі – одна малює, а інша витирає. Виконані олівцем малюнки Хіллберрі виглядають неймовірно реалістично.
Звичайно, найбільша кількість послідовників в області зображення неможливих фігур в Ешера, яких можна перераховувати й перераховувати. Однак є послідовники й у Реутерсварда. Одним з найбільш яскравих спадкоємців шведського художника можна назвати угорця Тамаша Фаркаша. Його неможливі фігури представляють настільки складні переплетення, що іноді складно повірити, що такі фігури взагалі можуть бути придумані людиною. Однак більшість із них являють собою вдало сполучені копії тих самих фрагментів.
Можна ще довго розповідати про художників і їх роботах, але краще один раз побачити в нашій галереї, ніж сто раз прочитати.
 
< Попередня   Наступна >